1. Словник української мови у 20 томах

розсвіт

РО́ЗСВІТ, у, ч., поет.

Пора доби перед сходом сонця; світанок.

У лютих битвах ми б'ємось недарма В гарячі ночі, в розсвіти глухі, Ненавидим важкі фашистські ярма, Катівські руки, підлі і лихі (А. Малишко);

// Освітлення, забарвлення неба над горизонтом на світанку; ранкова зоря.

Препишний розсвіт розгорявсь на всході [сході] (І. Франко);

Поранок ішов до розсвіту, але всюди панувала ще свята поранкова тиша. Всюди ще сон (О. Кобилянська);

А радість – від моря! повна уява, немов з достиглого лану пшениць: їх пáлевістю хвиля побуяла, – так парусно розсвіт наснивсь (В. Барка).

(1) На ро́зсвіті – рано вранці.

На розсвіті добре спання, Хто не знає закохання (П. Чубинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Розсвіт — Ро́зсвіт прізвище населений пункт в Україні * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. розсвіт — див. ранок Словник синонімів Вусика
  3. розсвіт — -у, ч. Пора доби перед сходом сонця; світанок. || Освітлення, забарвлення неба над горизонтом на світанку; ранкова зоря. На розсвіті — рано-вранці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсвіт — Світанок, світок, досвіт, досвіток, досвітки, удосвіта, світком Словник чужослів Павло Штепа
  5. розсвіт — РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця). Словник синонімів української мови
  6. розсвіт — Ро́зсвіт, -ту, на -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розсвіт — РО́ЗСВІТ, у, ч. Пора доби перед сходом сонця; світанок. У лютих битвах ми б’ємось недарма В гарячі ночі, в розсвіти глухі, Ненавидим важкі фашистські ярма, Катівські руки, підлі і лихі (Мал. Словник української мови в 11 томах
  8. розсвіт — Розсвіт, -ту м. Разсвѣтъ. Чуб. V. 715. На розсвіті добре спання, хто не знає закохання. Чуб. V. 34. Словник української мови Грінченка