1. Словник української мови у 20 томах

розсвічуватися

РОЗСВІ́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗСВІТИ́ТИСЯ, сві́титься, док., розм.

Починати сяяти, світитися.

Її очі зверталися туди, мов притягані таємною силою, розсвічуючися розкішно (О. Кобилянська);

На небі одна по одній розсвічувались зорі (Н. Королева);

Тільки що зірочки засяли .. на небесах, тільки що розсвітились (Г. Квітка-Основ'яненко);

Йому назустріч – з глибини ями – розсвітились два вогники. – Вовча яма! (Н. Королева);

// перен. Розсіюватися.

Лиха й досі зазнав він чимало, .. але все то лихо тепер немов щезло в його молодій пам'яті, – ні, не щезло, .. розсвітилося якось (І. Франко);

// чим. Випромінювати щось (радість, доброту і т. ін.).

За хвилину старече обличчя розсвічується радістю: – Під добру руч прийшов ти, синцю (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсвічуватися — розсві́чуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розсвічуватися — див. горіти Словник синонімів Вусика
  3. розсвічуватися — -ується, недок., розсвітитися, -світиться, док., розм. Починати сяяти, світитися. || перен. Прояснятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсвічуватися — РОЗСВІ́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗСВІТИ́ТИСЯ, сві́титься, док., розм. Починати сяяти, світитися. Її очі зверталися туди, мов притягані таємною силою, розсвічуючися розкішно (Коб., І, 1956, 518); Тільки що зірочки засяли.. Словник української мови в 11 томах