1. Словник української мови у 20 томах

розсерджений

РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розсе́рдити.

Лукія, розсерджена неохайністю в хаті, зауважує: – Тільки ж не забудьте віника туди прихопити, щоб сміття не заводилось (О. Гончар).

2. у знач. прикм. Який розсердився, перебуває у стані роздратування, обурення, гніву.

Не вспів він ще гаразд і воріт причинити за собою, – як уже на його [нього] напустилась розсерджена молодиця (Панас Мирний);

// Який виражає роздратування, обурення, гнів.

Баронеса почала читати, її розсерджене обличчя стало випогоджуватись, либонь щось приємне читала (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсерджений — розсе́рджений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розсерджений — див. сердитий Словник синонімів Вусика
  3. розсерджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розсердити. 2》 у знач. прикм. Який розсердився, перебуває у стані роздратування, обурення, гніву. || Який виражає роздратування, обурення, гнів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсерджений — СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. розсерджений — Розсе́рджений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розсерджений — РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розсе́рдити. Лукія, розсерджена неохайністю в хаті, зауважує: — Тільки ж не забудьте віника туди прихопити, щоб сміття не заводилось (Гончар, Тронка, 1963, 90). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах