розсипаний

РОЗСИ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розси́пати.

Причеплені до дишла коні витягли довгі, худі шиї, щоби визбирати останні стебла розсипаного по землі сіна (Н. Кобринська);

За мною, мов розсипані з козуба вишні, тягся по тугому, як дріт, споришу, кривавий слід (Л. Дмитерко);

У дворику гралися діти, билися за недавно розсипане пшоно голуби (О. Бердник);

– Я мушу йти, Саїде Алі, мушу! – боязко і рішуче запевняла Любов Прохорівна, впорядковуючи відрощені в Чадаці й розсипані тепер по плечах хвилясті русяві коси (Іван Ле);

Серед лісу сумує давня руїна з панських мурів. Стіни полупані, розсипані (С. Васильченко);

В старовинних легендах розсипані іскрини народної мудрості й дотепу, світиться здорова гуманна мораль колективу (з наук.-попул. літ.);

// у знач. прикм.

Птаство з галасом накинулось на розсипану мамалигу (М. Коцюбинський);

На збитому копитами снігу – недокурки, віхті сіна і розсипаний овес (О. Донченко);

// розси́пано, безос. пред.

Багато зірочок блискучих Розсипано по небесах (Л. Глібов).

2. у знач. прикм. Який розсипався, безладно розкотився, розкидався у різні боки (про предмети).

За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом, схожим на розсипаний порошок (П. Панч);

Напнувши вітрила димових хмар, завод, мов корабель-велет, лине по водяній просторіні, а його незліченні вогні, наче жарини в ілюмінаторах, і відсвічуються вони в мерехтливій воді розсипаним намистом (А. Хижняк);

Варвара бачила перед собою .. снарядні ящики, розсипані бронебійні патрони (Л. Первомайський);

* У порівн. По небу, як розсипане пір'я, пливли хмарки (В. Винниченко).

3. у знач. прикм. Який розбігся, розлетівся в різні боки (про всіх або багатьох).

У кого є голос могутній, дзвінкий, Нехай на весь світ про вітчизну співає, І співом вабливим докупи єднає, Як матка збирає розсипаний рій (Дніпрова Чайка);

// Розташований на відстані один від одного.

Перший ряд королівського війська як ішов розсипаним строєм, так і впав (В. Гжицький).