розслаблений

РОЗСЛА́БЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розсла́бити.

Я.., читаючи хлопцям [Малишку, Воскрекасенку та ін. “Зачаровану Десну], сміявся і плакав і був од схвильованості розслабленим цілий майже день (О. Довженко).

2. у знач. прикм. Фізично та психічно слабий, кволий, немічний.

Ганна, розслаблена, в'яла, якась ніби побита, чистила на кухні картоплю (В. Козаченко);

Капітан .. був якийсь розслаблений зовні, а зсередини так і світився від щастя (П. Загребельний);

// Який виражає фізичну та психічну слабість, кволість, немічність.

Відчуваючи ще біль від удару по щоці, розслабленим голосом, розчулено і з жалем, продовжував [староста]: – Мені .. вельми обидно [образливо], бо я стараюся, я готовий сам у ярмо впрягтися... (Д. Бедзик);

Поручик опустив голову, повернувся і тихо .. пішов до дверей. Під його розслабленою ходою тоскно рипіли мостини (П. Панч);

// Ненапружений, млявий (про м'язи).

Ми сіли відпочити .. Розслаблені м'язи насолоджувались відпочинком (М. Томчаній);

Подаючи руку [для вітання], корисно пам'ятати: вона не повинна бути розслабленою (з наук.-попул. літ.).