розставатися

РОЗСТАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., РОЗСТА́ТИСЯ, а́нуся, а́нешся, док.

1. Попрощавшись, розходитися один з одним, іти куди-небудь після прощання.

[Олекса:] Як буде пора, я дам знак, тоді скажем, [скажемо] що прийшла година розставатись з ними (С. Васильченко);

Галя слухала-слухала-слухала [козака], й пізненько вони розсталися (Марко Вовчок);

Андрій і Яків розстались, як приятелі (Л. Дмитерко);

// Розлучатися з ким-небудь.

Уже на шістнадцятому році свого життя вона мала, так само, як її мати, женихів, але матері шкода було так скоро розставатися з донечкою (О. Кобилянська);

– Даньку, а ви... надовго від нас? – Чи надовго? Якби ж то він знав! Якби ж то він міг зробити так, щоб ніколи вже більше не розставатися з нею (О. Гончар);

В часі жнив йому прийшлось іти на маневри, і ми мусили розстатися (І. Франко);

// Розлучаючись, залишатися ким-небудь стосовно когось.

[Федон:] Ми вже не друзями розстанемось? [Антей:] Боюсь, коли б не стрілись ворогами (Леся Українка);

Ми розсталися приятелями (І. Франко);

// з ким. Розривати зв'язок, спілкування, стосунки, знайомство з ким-небудь.

Звичайно, шкода, що він тепер мусить розставатися з товаришами (В. Собко);

[Орест:] Я життям готов спокутувать ту хвилину, коли я нібито по волі розстався з тобою (Леся Українка);

// Відпускати від себе, відмовлятися від співробітництва, товаришування і т. ін. з ким-небудь.

Він тільки тепер збагнув, з якою людиною розстається (Ю. Збанацький).

2. Покидати, залишати кого-, що-небудь.

Жаль Марусі було розставатися з цією дивною панорамою (Г. Хоткевич);

Боляче й сумно було хлопцеві розставатися з горами, з широкою волею, з чудовими скелями, що стриміли вгору, мов дивовижні замки (В. Гжицький);

Я хотів би скінчити свій реферат – і мені трудно розстатися з Франком, бо я так мало сказав про нього (М. Коцюбинський);

Чого ці дурні сльози котяться по лиці? Хіба Дарка не знала ще перед святками, що їй, можливо, доведеться розстатися з школою?.. (Ірина Вільде).

3. Переставати користуватися чим-небудь, уживати щось.

Канапка стала для неї другом і вона наважила не розставатися з нею: її одну мала взяти Софія з батьківської хати (Леся Українка);

Цієї весни Настуся не поспішала розставатись із зимовим взуттям (Ю. Збанацький);

Робітник поставив світло на місце. – Нічого! Прийде час, і ви назавжди розстанетесь з оцією допотопною блимавкою (О. Гончар);

Ніяк не можуть розстатися із старими методами роботи і старим стилем життя (з газ.);

// Відмовлятися від чого-небудь; втрачати щось.

Зовні студенти сприймають усе це як належне, розстаються з чубами нібито легко, кепкують один з одного, перестрілюються жартами, але в їхньому сміхові й жартах чується жаль за втраченим (О. Гончар);

Зачав [Книш] жебрати тоді, як хата йому погоріла .. Хоч потім не потребував жебрати, отже жебрацтво так пішло йому в звичку, що не міг із ним розстатися (Л. Мартович).