1. Словник української мови у 20 томах

розстань

РО́ЗСТАНЬ, і, ж.

1. Місце перехрещення, розгалуження доріг; роздоріжжя.

Дмитро провів Мірошниченка аж до розстані, що тьмяно просвічувалася іскорками вогкого піску (М. Стельмах).

2. Відстань.

За ним [дядьком] – на відстані одного покоління – йду я; за мною – на тих же розстанях – мої діти і внуки (Р. Іваничук);

Я запізнав ті розстані, які доля не прощає. За тобою спинив я часу плин (В. Стус).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстань — ро́зстань іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розстань — див. роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  3. розстань — -і, ж. Місце перехрещення, розгалуження доріг; роздоріжжя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розстань — РОЗДОРІ́ЖЖЯ (розгалуження шляхів, стежок), РОЗПУ́ТТЯ, ПЕРЕПУ́ТТЯ, РО́ЗСТАНЬ, РО́ЗТІК, РОЗТО́КА, ПЕРЕ́ТИН, ПЕРЕХРЕ́СТЯ, СХРЕ́ЩЕННЯ, ПЕРЕХРЕЩЕННЯ, СХРЕ́СТЯ, РОЗХРЕ́СТЯ розм., СЕРЕДОХРЕ́СТЯ діал. (перев. Словник синонімів української мови
  5. розстань — РО́ЗСТАНЬ, і, ж. Місце перехрещення, розгалуження доріг; роздоріжжя. Дмитро провів Мірошниченка аж до розстані, що тьмяно просвічувалася іскорками вогкого піску (Стельмах, II, 1962, 378). Словник української мови в 11 томах
  6. розстань — Розстань, -ні ж. Распутье, мѣсто раздѣленія дорогъ. Чуб. І. 85. Щоб тебе поховали на розстанях. Ном. № 3799. Словник української мови Грінченка