1. Словник української мови у 20 томах

розстаратися

РОЗСТАРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., кого, на кого – що і без дод., розм.

Докласти зусиль, старання, щоб дістати, роздобути, придбати кого-, що-небудь.

– Я, звісно, взяв би [наділ].., хоч мені й сутужно .. на гроші, ну, та вже розстарався б... (Б. Грінченко);

– А ти, сину, розстарайся на гроші, та полагодиш свою хату..! (Панас Мирний);

– Будемо зачинати процес. Розстарайтеся свідків, паперів, грошей (І. Франко);

– Де ж він розстарався на таке добро? – А він може розстаратися; дуже роздобутливий у мене дядечко (М. Стельмах);

Не трапилось їй [тітці Василині] такого, щоб долю поєднати, щоб на дітей розстаратись, от і по ній не зостанеться ніякого коріння (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстаратися — розстара́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розстаратися — -аюся, -аєшся, док., перех. і без додатка, розм. Докласти зусиль, старання, щоб дістати, роздобути кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розстаратися — ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. розстаратися — Розстара́тися, -ра́юся, -ра́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розстаратися — РОЗСТАРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., перех. і без додатка, розм. Докласти зусиль, старання, щоб дістати, роздобути кого-, що-небудь. — Я, звісно, взяв би [наділ].., хоч мені й сутужно .. на гроші, ну, та вже розстарався б… (Гр. Словник української мови в 11 томах
  6. розстаратися — Розстара́тися, -ра́юся, -єшся гл. Раздобыть. Як потягнувся на юшку, то розстарайся і на петрушку. Ном. № 4884. Як розстараєтесь грошей, заплатите мені. Грин. II. 291. Словник української мови Грінченка