1. Словник української мови у 20 томах

розстрочений

РОЗСТРО́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розстро́чити.

Податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 р. до 1 січня 2001 р. і не сплачений на день набрання чинності ст. 18 цього Закону (21.02.01), може бути за бажанням платника податку розстрочений за визначеними Законом умовами (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстрочений — розстро́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розстрочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розстрочити. Великий тлумачний словник сучасної мови