розсіл

РОЗСІ́Л, со́лу, ч.

1. Спеціально приготовлений солоний (перев. з прянощами) розчин для засолювання овочів, риби і т. ін.

Огірки заливають розсолом, накривають шматком чистого полотна чи марлі, а потім накладають дно (з наук.-попул. літ.);

До укладання яблук у бочки готують розсіл .. На 100 літрів чистої питної води беруть кілограм кухонної солі (з наук. літ.);

Значного поширення набули коптіння, збереження [м'ясних продуктів] в розсолах (з наук. літ.);

// Солона рідина, насичена соками засолених у ній продуктів.

Він нанюхав квашені огірки і з'їв кілька, запиваючи розсолом (Ю. Яновський);

Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією (М. Стельмах);

Базар ще був у розпалі .. І п'янко пахло садовиною, дьогтем, солоним потом, розсолом, медои (Василь Шевчук);

* У порівн. Відповідь Лободи мимоволі, мов той розсіл, полилася в шпаринки ран людських душ (Іван Ле).

2. Дуже насичена сіллю природна вода.

Сиваш є природною лабораторією, де вода Азовського моря випаровується, перетворюючись в розсоли (з наук.-попул. літ.);

Газонасичені розсоли поширені у надрах Українського, Балтійського та інших щитів (з наук. літ.);

У селі Стебнику, недалеко від Дрогобича на Львівщині, соляний промисел виник ще у дванадцятому столітті. Тут видобували розсоли і з них виварювали кухонну сіль (з газ.).

3. спец. Водний розчин солей, що застосовується у техніці.

Зовнішній циліндр охолоджується ззовні розсолом, а внутрішній – обертається (із журн.).