розтручати
РОЗТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., кого, діал.
Розштовхувати, розганяти.
Дивиться Тарас, біжить і мама, розтручає всіх (С. Ковалів);
– Жандарми кинулися розтручувати людей (І. Франко);
Двинув [Юріштан] двері ногою так, що аж влипли в стіну. Що було в хаті людей – розтрутив (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розтручати — розтруча́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- розтручати — -аю, -аєш і розтручувати, -ую, -уєш, недок., розтрутити, -учу, -утиш, док., перех., діал. Розштовхувати, розганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтручати — РОЗТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех., діал. Розштовхувати, розганяти. Дивиться Тарас, біжить і мама, розтручає всіх (Ков., Світ.., 1960, 41); — Жандарми кинулися розтручувати людей (Фр. Словник української мови в 11 томах