1. Словник української мови в 11 томах

розтручати

РОЗТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех., діал. Розштовхувати, розганяти.

Дивиться Тарас, біжить і мама, розтручає всіх (Ков., Світ.., 1960, 41);

— Жандарми кинулися розтручувати людей (Фр., IV, 1950, 312);

Двинув [Юріштан] двері ногою так, що аж влипли в стіну. Що було в хаті людей — розтрутив (Хотк., II, 1966, 256).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтручати — розтруча́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. розтручати — -аю, -аєш і розтручувати, -ую, -уєш, недок., розтрутити, -учу, -утиш, док., перех., діал. Розштовхувати, розганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розтручати — РОЗТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., кого, діал. Розштовхувати, розганяти. Дивиться Тарас, біжить і мама, розтручає всіх (С. Ковалів); – Жандарми кинулися розтручувати людей (І. Словник української мови у 20 томах