1. Словник української мови у 20 томах

розтік

РО́ЗТІК, току, ч.

1. Місце роздвоєння основного русла річки.

[Той, що греблі рве:] Поплинемо з тобою ген на розтоки, під бистрії лотоки (Леся Українка);

// Водяний потік, що відокремився від основного русла.

На розтоці, на потоці два голуби воду пили (Сл. Б. Грінченка);

* У порівн. Люди розпливалися.., мов розтоки весняної води (П. Загребельний).

2. рідко. Місце розгалуження або перетину доріг, вулиць; роздоріжжя, перехрестя.

То стрічалися, то розминались, Розлучились на розтоках міст (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтік — ро́зтік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розтік — (річки) розтока, відгалуження, рукав; (доріг) РОЗДОРІЖЖЯ, перехрестя. Словник синонімів Караванського
  3. розтік — див. роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  4. розтік — -току, ч. 1》 Місце роздвоєння основного русла річки. || Водяний потік, що відокремився від основного русла. 2》 рідко. Місце розгалуження або перетину доріг, вулиць; роздоріжжя, перехрестя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розтік — РОЗДОРІ́ЖЖЯ (розгалуження шляхів, стежок), РОЗПУ́ТТЯ, ПЕРЕПУ́ТТЯ, РО́ЗСТАНЬ, РО́ЗТІК, РОЗТО́КА, ПЕРЕ́ТИН, ПЕРЕХРЕ́СТЯ, СХРЕ́ЩЕННЯ, ПЕРЕХРЕЩЕННЯ, СХРЕ́СТЯ, РОЗХРЕ́СТЯ розм., СЕРЕДОХРЕ́СТЯ діал. (перев. Словник синонімів української мови
  6. розтік — РО́ЗТІК, то́ку, ч. 1. Місце роздвоєння основного русла річки. [Той, що греблі рве:] Поплинемо з тобою ген на розтоки, під бистрії лотоки (Л. Укр., III, 1952, 191); // Водяний потік, що відокремився від основного русла. Словник української мови в 11 томах