розтікатися

РОЗТІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗТЕКТИ́СЯ, ече́ться, док.

1. Текти в різні боки.

Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією. Жовті краплини розтікаються поверх розсолу (М. Стельмах);

Гарячою кров'ю розтікалося по бруку червоне грецьке вино (З. Тулуб);

Чи вона [хвиля] йде до дна? .. Чи полине межи сестри, межи милі, вільні хвилі, розтечеться, розпливеться, знову сили набереться..? (Леся Українка);

Де ті гаї та садки подівались, куди ті річки розтеклись? (О. Гончар);

// Вбираючись у папір, тканину і т. ін., утворювати плями, патьоки; розпливатися по поверхні, втрачаючи чіткі контури.

Не оббитий з чобіт сніг взявся водою й розтікався по килимку (В. Козаченко);

// перен. Поширюватися, насичуючи собою повітря (про запахи).

Праворуч од воріт [будинку] стоять розхристана засніжена катрага, стайня, шопа і квадратна олійня, від якої аж на вулицю смачно розтікається масний дух підсмаженого сім'я (М. Стельмах);

// перен. Лунати, розносячись у просторі (про звуки).

Пісня надвечірньою задумою почала розтікатись полями (М. Стельмах);

Сміх тепер плескався в двох кімнатах, розтікався легким збуджуючим газом по всій квартирі (І. Волошин);

// перен. Поширюватися, розповсюджуватися (про чутку, звістку і т. ін.).

Все далі на північ розтікалась по селах тривога (О. Гончар);

Росла [вість], ширилась, як лавина, .. розтікалась поїздами, поштою, по воді і по суші (П. Колесник);

Через те, що тоді по всіх шляхах розтікалися самі неймовірні чутки, а в кожній хаті сидів свій політик, Марійка збилася з ніг, докопуючись до правди (М. Стельмах);

Я не думаю, щоб літературна продукція зменшилась у нас: вона тільки розтеклася по різних шляхах (М. Коцюбинський);

// перен. Заповнювати простір.

Пил за нами підносився, як темне борошно, і помалу розтікався вгорі в повітрі, розтаючи і сідаючи (Ю. Яновський);

Туман поволі, але невпинно виповнює долину річки, розтікається по всіх низинах (В. Козаченко);

Тихими вулицями, в вечірній мряці, по всіх усюдах розтеклися з легким гойданням червоні вогні (М. Коцюбинський);

// перен. Охоплювати, проймати тіло людини або окремі його частини (про фізичні і моральні відчуття).

Вчитель полегшено зітхає і тільки тепер чує, як під ногами розповзаються листівки і як млість розтікається по його руках (М. Стельмах);

Амар Гашім п'є воду. Вода булькає в нього в горлі. Насолода розтікається по тілу (О. Донченко);

Відчула [Інна], як страх судомить серце і розтікається по тілу (В. Дрозд).

2. перен. Розходитися, роз'їжджатися в різні боки, в різних напрямках.

Чорні купки похилених, схвильованих людей розтікались з базару по тісних вуличках (М. Коцюбинський);

Стадо потроху тане, розтікається по вулицях, дворах і завулках (З. Тулуб);

По всьому селу розтікалися підводи, навантажені мішками (М. Стельмах);

Похід вийшов з села й розтікся на боки (Ю. Яновський).

3. перен. Марно або не на те, що треба, витрачатися (про гроші, майно).

[Прочанин:] То ти таки попробував зайняти? [Юда:] Хотів би знати я, що б ти зробив, якби тобі текли крізь пальці гроші і розтікалися по всіх усюдах, лишаючи тобі сухі долоні – і так щодня! (Леся Українка);

Не перестає вона мріяти про .. чоботи, щороку складає гроші, але гроші розтечуться на щось інше – і чобіт немає (М. Коцюбинський).

4. перен., розм. Розмірковувати довго або розповідати що-небудь надто докладно.

◇ Крізь па́льці (по́між па́льцями) текти́ (розтіка́тися, уплива́ти і т. ін.) / упливти́ (піти́ і т. ін.) див. текти́;

(1) Розтіка́тися ми́слями (ми́слію, ми́слю) по дре́ву, книжн. – бути багатослівним, розповідати про що-небудь дуже детально, докладно.

Не збираюся розтікатись мислію по древу, за влучним виразом древнього автора.. Що забулось – вибачайте (В. Дрозд);

І не розтікайтеся мислію по древу, бо через кілька хвилин має початися обхід (Ю. Шовкопляс);

Розуміючи те, що я далеко не геній і розтікатися мислями по древу мені нічого, я уперто думав над тим: що писати? Прозу чи п'єси? (Ю. Збанацький);

Бо коли Боян, бувало, пісню у натхненні віщому складав, розтікався він по древу мислю, сірим вовком по землі шугав (Н. Забіла).