розумово
РОЗУМО́ВО.
Присл. до розумо́вий 1.
Вона була дівчина на свій вік розумово незвичайно розвинена, повна імпульсів і жадоби до науки й діла (О. Кобилянська);
– Бачиш, ти призвів мене до брехні, – сказав він Львові. – Але до брехні я ставлюсь цілком розумово (В. Підмогильний);
Ряд праць спеціально присвячений особливостям навчальної діяльності розумово відсталих, глухонімих дітей (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розумово — розумо́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- розумово — Присл. до розумовий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розумово — РОЗУМО́ВО. Присл. до розумо́вий 1. Вона була дівчина на свій вік розумова незвичайно розвинена, повна імпульсів і жадоби до науки й діла (Коб. Словник української мови в 11 томах