розхилений
РОЗХИ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розхили́ти.
2. у знач. прикм. Який розхилився, розчинився (див. розчиня́тися¹).
З коридора через розхилені двері виглянула Ориська (Ірина Вільде).
3. у знач. прикм. Розкритий, розтулений.
Білі зуби блищали крізь розхилені уста (М. Коцюбинський).
4. у знач. прикм. Який розкинувся, простягся широко в сторони.
Промінь сонця порснув між розхиленими гілочками і впав на яблуко (І. Сенченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розхилений — розхи́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розхилений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхилити. 2》 у знач. прикм. Який розхилився, розчинився. 3》 у знач. прикм. Розкритий, розтулений. 4》 у знач. прикм. Який розкинувся, простягся широко в різні боки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розхилений — РОЗХИ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхили́ти. 2. у знач. прикм. Який розхилився, розчинився. З коридора через розхилені двері виглянула Ориська (Вільде, Б’є восьма, 1945, 3). 3. у знач. прикм. Розкритий, розтулений. Словник української мови в 11 томах