1. Словник української мови у 20 томах

розхопити

РОЗХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. розхо́плять; док., що, діал.

Розхапати.

Принесені харчі родина розхопила так жадібно, що в Микули аж серце краялося з жалю (О. Маковей);

Я свиту на себе, шапку в кишеню – дивлюсь, де б умиться. У куточку відерце стоїть. Товплюсь. Поки ж дотовпивсь – усю воду розхопили жменями (А. Тесленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розхопити — розхопи́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. розхопити — -хоплю, -хопиш; мн. розхоплять; док., перех., діал. Розхапати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розхопити — РОЗБИРА́ТИ (брати все, всіх по одному або частинами), РОЗТЯГА́ТИ (РОЗТЯ́ГУВАТИ), РОЗТА́СКУВАТИ розм.; РОЗХА́ПУВАТИ розм. (жадібно, квапливо). — Док.: розібра́ти, розтягти́ (розтягну́ти), розтаска́ти, розхапа́ти, розхопи́ти діал. Словник синонімів української мови
  4. розхопити — РОЗХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. розхо́плять; док., перех., діал. Розхапати. Принесені харчі родина розхопила так жадібно, що в Микули аж серце краялося з жалю (Мак., Вибр., 1956, 578); Я свиту на себе, шапку в кишеню — дивлюсь, де б умиться. Словник української мови в 11 томах