розхопити
РОЗБИРА́ТИ (брати все, всіх по одному або частинами), РОЗТЯГА́ТИ (РОЗТЯ́ГУВАТИ), РОЗТА́СКУВАТИ розм.; РОЗХА́ПУВАТИ розм. (жадібно, квапливо). — Док.: розібра́ти, розтягти́ (розтягну́ти), розтаска́ти, розхапа́ти, розхопи́ти діал. Біля приміщення варти партизани озброюються: розбирають рушниці, чіпляють патронташі та й мерщій заряджають гвинтівки (А. Головко); Цього дня приїхали (залужани) за пшеницею цілим обозом, стали розтягати інвентар: борони, рала, плуги, навіть сівалки (Григорій Тютюнник); Рвуть з рук, смикають, розтягують клунки, не поторгувавшись, несуть в хати (І. Нечуй-Левицький); Татари не зупинялися ховати мерців. І вили над ними шакали вночі, розтаскуючи по міжгір'ях їх білі кістки (З. Тулуб); Схоплювались (студбатівці), на ходу затягали пояси і ще зі сном у очах бігли напівсліпі до пірамід, розхапували зброю (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- розхопити — розхопи́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- розхопити — -хоплю, -хопиш; мн. розхоплять; док., перех., діал. Розхапати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розхопити — РОЗХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. розхо́плять; док., що, діал. Розхапати. Принесені харчі родина розхопила так жадібно, що в Микули аж серце краялося з жалю (О. Маковей); Я свиту на себе, шапку в кишеню – дивлюсь, де б умиться. У куточку відерце стоїть. Словник української мови у 20 томах
- розхопити — РОЗХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. розхо́плять; док., перех., діал. Розхапати. Принесені харчі родина розхопила так жадібно, що в Микули аж серце краялося з жалю (Мак., Вибр., 1956, 578); Я свиту на себе, шапку в кишеню — дивлюсь, де б умиться. Словник української мови в 11 томах