1. Словник української мови у 20 томах

розхряпаний

РОЗХРЯ́ПАНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до розхря́пати.

Купила макітру, аж вона розхряпана (Сл. Б. Грінченка);

// у знач. прикм.

Задрипаний, розхряпаний екіпаж зупиняється, сунеться задом, як жучок перед перепоною, і повертає назад, – назад треба (В. Винниченко);

На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали (І. Микитенко);

Розхряпані двері ніколи не зачинялись, тому вітер гуляв, як у полі (П. Панч);

* Образно. І дивилися боги з образів, як сидів гетьман в одній кошулі, розхристаний, розхрипаний (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розхряпаний — розхря́паний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розхряпаний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до розхряпати. || розхряпано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розхряпаний — РОЗХРЯ́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розхря́пати. Купила макітру, аж вона розхряпана (Сл. Гр.); // У знач. прикм. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали (Мик., II, 1957, 178); Розхряпані двері ніколи не зачинялись, тому вітер гуляв як у полі (Панч, Синів.., 1959, 23). Словник української мови в 11 томах