розхряпаний
РОЗХРЯ́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розхря́пати.
Купила макітру, аж вона розхряпана (Сл. Гр.);
// У знач. прикм.
На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали (Мик., II, 1957, 178);
Розхряпані двері ніколи не зачинялись, тому вітер гуляв як у полі (Панч, Синів.., 1959, 23).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розхряпаний — розхря́паний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- розхряпаний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до розхряпати. || розхряпано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розхряпаний — РОЗХРЯ́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до розхря́пати. Купила макітру, аж вона розхряпана (Сл. Б. Грінченка); // у знач. прикм. Задрипаний, розхряпаний екіпаж зупиняється, сунеться задом, як жучок перед перепоною, і повертає назад, – назад треба (В. Словник української мови у 20 томах