розціловувати
РОЗЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого.
Довго, міцно цілувати, а також цілувати когось багато разів або багатьох.
Ну, що я мав робити? Узяти й розцілувати її [Зіну] тут же, на тротуарі? Але що б мені помоглось з того? (В. Винниченко);
Любов Максимівна розцілувала дівчат і Андрійка, а Іванові потисла руку міцно й приязно (В. Собко);
Хотілось схопити її, як дитину, на руки, приголубити, розцілувати (А. Іщук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розціловувати — розціло́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розціловувати — -ую, -уєш, недок., розцілувати, -ую, -уєш, док., перех. Довго, міцно цілувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розціловувати — РОЗЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Довго, міцно цілувати. Любов Максимівна розцілувала дівчат і Андрійка, а Іванові потисла руку міцно й приязно (Собко, Звич. Словник української мови в 11 томах