розціплювати
РОЗЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗЦІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЦІ́ПИТИ, плю́, пиш; мн. розці́плять; док., що.
Розводити в сторони що-небудь з'єднане, зчеплене.
Розціпила [Параска] руки і трохи пальцями повела себе по виду (Ганна Барвінок);
Розціпивши кулаки, підніміть обидві руки долонями догори [виконуючи фізичну вправу] (з наук.-попул. літ.);
// Розтуляти, розтискати що-небудь стиснуте, зімкнуте.
Михайло довго не міг розціпити рота, щоб сказати слово (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розціплювати — розці́плювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розціплювати — -юю, -юєш і рідко розціпляти, -яю, -яєш, недок., розціпити, -плю, -пиш; мн. розціплять; док., перех. Розводити в різні що-небудь з'єднане, зчеплене. || Розтуляти, розтискати що-небудь стиснуте, зімкнуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розціплювати — РОЗЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗЦІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЦІ́ПИТИ, плю́, пиш; мн. розці́плять; док., перех. Розводити в сторони що-небудь з’єднане, зчеплене. Розціпила [Параска] руки і трохи пальцями повела себе по виду (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах