1. Словник української мови в 11 томах

розціплювати

РОЗЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗЦІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЦІ́ПИТИ, плю́, пиш; мн. розці́плять; док., перех. Розводити в сторони що-небудь з’єднане, зчеплене.

Розціпила [Параска] руки і трохи пальцями повела себе по виду (Барв., Опов.., 1902, 116);

// Розтуляти, розтискати що-небудь стиснуте, зімкнуте.

Михайло довго не міг розціпити рота, щоб сказати слово (Мик., II, 1957, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розціплювати — розці́плювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розціплювати — -юю, -юєш і рідко розціпляти, -яю, -яєш, недок., розціпити, -плю, -пиш; мн. розціплять; док., перех. Розводити в різні що-небудь з'єднане, зчеплене. || Розтуляти, розтискати що-небудь стиснуте, зімкнуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розціплювати — РОЗЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗЦІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЦІ́ПИТИ, плю́, пиш; мн. розці́плять; док., що. Розводити в сторони що-небудь з'єднане, зчеплене. Словник української мови у 20 томах