1. Словник української мови у 20 томах

розчаровувати

РОЗЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого.

Вселяти в кого-небудь розчарування ким-, чим-небудь.

– Я не буду розчаровувати його .. і пораджу йому уважно вивчити наш завод (Ю. Шовкопляс);

Дівчина зневажала їх [заможніших] за їхню певність, але з наївною хитрістю їхні послуги використовувала, аж поки не розчаровувала своєю поведінкою (В. Підмогильний);

Про мене склалася така думка, що я – людина надзвичайно скромна, і я боюся своїх читачів розчарувати в тому (С. Васильченко);

Його виступ розчарував Марійку (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчаровувати — розчаро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчаровувати — Обезнадіювати Словник синонімів Караванського
  3. розчаровувати — -ую, -уєш, недок., розчарувати, -ую, -уєш, док., перех. Вселяти в кого-небудь розчарування ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розчаровувати — Розчаро́вувати, -ро́вую, -вуєш; розчарува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розчаровувати — РОЗЧАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Вселяти в кого-небудь розчарування ким-, чим-небудь. — Я не буду розчаровувати його.. і пораджу йому уважно вивчити наш завод (Шовк. Словник української мови в 11 томах