розчуматися
РОЗЧУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
Пробудитися, розбуркатися, вийти із стану задуми і т. ін.
[Олексій:] – Що се з тобою сталося, доню? Увійшов я у хату – не чуєш, тричі кликнув – насилу розчумалася. Чи задрімала, чи що? (Г. Квітка-Основ'яненко);
* Образно. Весняний день – неспокійний. Зимовий – той ледачий, похмурий, неповороткий. Ледь розчумається, посопе-посопе холодом і вже загортається на піч у сиву кожушинку, спати вкладається (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me