1. Словник української мови у 20 томах

розчуханий

РОЗЧУ́ХАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розчу́хати 1.

За якийсь час повернувся спітнілий, обтиканий стеблами соломи, розчуханий, з павутинням у волоссі Нестор. (Ірина Вільде);

// у знач. прикм.

Розчухана рука.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчуханий — розчу́ханий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розчуханий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розчухати 1). || розчухано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчуханий — РОЗЧУ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчу́хати 1. Словник української мови в 11 томах