розчіплюватися

РОЗЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і РОЗЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. розче́пляться і РОЗЧІ́ПИТИСЯ, чі́плюся, чі́пишся; мн., розчіпляться; док.

1. Роз'єднуватися, розтискатися (про що-небудь зчеплене, стиснуте).

Побілілі від напруження пальці розчепилися. Два парабелуми брязнули на землю (П. Загребельний);

Сергій геть притомився. Спини – не розігнути, руки задерев'яніли, здається, от-от пальці самі розчіпляться і кісся випорсне з них (Ю. Мушкетик);

// Роз'єднуючи зчеплені руки, відходити один від одного.

Брати розчепилися [після бійки], важко дихаючи (Є. Кравченко).

2. перен., розм. Переставати спілкуватися з тим, хто надокучає, заважає кому-небудь.

“Хай йому, з ним тільки заговори, потім не розчепишся ..” (І. Цюпа).