розчіплюватися
РОЗЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і РОЗЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. розче́пляться; док.
1. Роз’єднуватися, розтискатися (про що-небудь зчеплене, стиснуте).
Побілілі від напруження пальці розчепилися. Два парабелуми брязнули на землю (Загреб., Європа 45, 1959, 52);
// Роз’єднуючи зчеплені руки, відходити один від одного.
Брати розчепилися [після бійки], важко дихаючи (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 74).
2. перен., розм. Переставати спілкуватися з тим, хто надокучає, заважає кому-небудь.
«Хай йому, з ним тільки заговори, потім не розчепишся..» (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчіплюватися — розчі́плюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розчіплюватися — -ююся, -юєшся і розчіплятися, -яюся, -яєшся, недок., розчепитися, -чеплюся, -чепишся; мн. розчепляться; док. 1》 Роз'єднуватися, розтискатися (про що-небудь зчеплене, стиснуте). || Роз'єднуючи зчеплені руки, відходити один від одного. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчіплюватися — РОЗЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і РОЗЧІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗЧЕПИ́ТИСЯ, чеплю́ся, че́пишся; мн. розче́пляться і РОЗЧІ́ПИТИСЯ, чі́плюся, чі́пишся; мн., розчіпляться; док. 1. Роз'єднуватися, розтискатися (про що-небудь зчеплене, стиснуте). Словник української мови у 20 томах