1. Словник української мови у 20 томах

розіллятий

РОЗІЛЛЯ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розілля́ти.

На мить заплющивши очі, .. реально відчувала [Любов Прохорівна] смак мужніх Саїдових губ і чула буйний гомін крові, п'яно розіллятої в його артеріях (Іван Ле);

Лісова темрява, розіллята навколо, була такою густою, що багато хто з вирослих у степу чабанчуків-тавричан ще ні разу й не бачив такої в житті (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Скрізь валялись клапті фільтрувального і газетного паперу, чорніли, сповнюючи повітря тугими й важкими запахами, плями розіллятих речовин (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розіллятий — розілля́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розіллятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розілляти. || розіллято, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розіллятий — Розі́ллятий = розли́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розіллятий — РОЗІЛЛЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розілля́ти. На мить заплющивши очі,.. реально відчувала [Любов Прохорівна] смак мужніх Саїдових губ і чула буйний гомін крові, п’яно розіллятої в його артеріях (Ле, Міжгір’я, 1953, 64); Лісова темрява... Словник української мови в 11 томах