роз'юшений
РОЗ'Ю́ШЕНИЙ¹, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до роз'ю́ши́ти¹.
Все ще гарячий, роз'юшений злістю, він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський).
2. у знач. прикм. Лютий, злий.
Гиньо блиснув на неї таким лихим оком, що Дарка дійсно відчула страх перед цим роз'юшеним хлопчиськом (Ірина Вільде);
Виповз громіздкий Янченко, він протирав заспані очі й нерозуміюче дивився на роз'юшеного Євгена: сказився чи що? (Р. Іваничук).
РОЗ'Ю́ШЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до роз'ю́ши́ти²;
// у знач. прикм.
Панки втирали полами роз'юшені види та носи (І. Нечуй-Левицький);
Хлопці потомилися. Вони стали посеред хаосу й безладдя, захекані, розпатлані, в подраній білизні, з роз'юшеними носами, але щасливі, задоволені (І. Микитенко).
РОЗ'Ю́ШЕНИЙ³, а, е, діал.
Який роз'юшився (див. роз'ю́ши́тися²).
Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз'юшеної дороги (Ю. Яновський);
Дорога роз'юшена слізьми побита, Пробита, цвяхована тяжко слізьми... На вічній дорозі розіп'яті ми... (І. Драч);
Звечора над горами пронеслася злива. Роз'юшена земля так і пливла під ногами. По ступиці вгрузали колеса возів (з газ.).
Значення в інших словниках
- роз'юшений — роз'ю́шений 1 дієприкметник лютий розм. роз'ю́шений 2 дієприкметник розбитий до крові роз'ю́шений 3 дієприкметник розмитий діал. Орфографічний словник української мови
- роз'юшений — I -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роз'юшити I. 2》 у знач. прикм. Лютий, злий. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до роз'юшити II. || у знач. прикм. III -а, -е, діал. Який роз'юшився (див. роз'юшитися II). Великий тлумачний словник сучасної мови
- роз'юшений — роз'ю́шений розлючений, злий (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- роз'юшений — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови