роз'їзний

РОЗ'ЇЗНИ́Й, а́, е́.

1. Признач. для поїздки, роз'їзду (у 1 знач.).

Прокіп, гупаючи чобітьми, біжить у хату. За хвилю виносить звідти на плечах сідло і, засідлавши свою роз'їзну коняку, мчить у Троянівку (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. роз'їзні́, ни́х, мн. Гроші для службових роз'їздів.

Пили штовхачі й реготали всю ніч. Живуть вони так місяці, а не дні! Зарплата іде, Добові, Роз'їзні (С. Олійник).

2. Який постійно перебуває в поїздках, роз'їздах (у 1 знач.) за родом служби, занять.

Я був призначений на посаду роз'їзного кореспондента (М. Трублаїні);

Десь далеко, мабуть, чи не біля переправи, перегукувались королівські роз'їзні дозорці (Я. Качура);

// Діяльність якого пов'язана з роз'їздом.

Біля гаража стоїть напоготові “Буревісник”, роз'їзна ремонтна майстерня (О. Гончар);

Платон поставив машину .. і хотів уже йти додому, але його затримав старший ремонтної роз'їзної бригади (М. Зарудний).