рокований

РОКО́ВАНИЙ, а, е, поет.

1. Дієпр. пас. до рокува́ти.

Все частіше поверталося до поета почуття розпачу від думки, що він довічно відкинутий усім світом і рокований на безнадійне животіння гарнізонного солдата (З. Тулуб);

Рокованих на страту .. гайдуки саме підвозили хурами (О. Ільченко);

Всі її [Маргарити] обранці неминуче були роковані розпрощатися з життям (М. Слабошпицький);

Людям, рокованим на смерть, видали рушниці .. І вони стали розстрілювати інших рокованих на смерть (В. Стус);

// роко́вано, безос. пред.

Це – здавна так. Померлому царю Роковано без епітафій мармур (В. Коротич).

2. у знач. прикм. Неминучий, невідворотний; фатальний.

Час рокований розплати, Гроз і битов [битв] час, Проведи через загати На Вкраїну нас (П. Усенко);

Все, що діялося далі, Боровий уже невиразно згадує геть аж до тієї рокованої миті, що мало не лишила його навіки калікою... (Я. Гримайло);

Пробив рокований час, коли кожен зобов'язаний визначитися бути чи не бути (Б. Олійник);

// Визначений наперед долею.

Дівчину звуть Наталя. Наймиліше з імен, що стане для мене в житті рокованим... (Т. Масенко);

Давно вже, мабуть, доля його [Тараса] підводила до цих рокованих, трагічних днів (Василь Шевчук);

// Який виражає покірність долі.

Чудин став нас соромити, і голос його був зовсім не рокований, а, навпаки, бадьорий та глузливий (Ю. Яновський).