1. Словник української мови у 20 томах

рокотання

РОКОТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. рокота́ти і звуки, утворювані цією дією.

Удари грому зливалися в безперервне сердите рокотання, що перекочувалося з одного до другого краю неба (С. Добровольський);

Я знаю синь небес після квітневих бур, .. Дніпра широкого тривожне рокотання (Я. Шпорта);

Високо в небі почулось глухе рокотання моторів (І. Цюпа);

Рокотання цимбалів заворожувало слухачів (Т. Масенко);

Здалека крізь той клекіт доносилося рівне, голосне рокотання жаб (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рокотання — рокота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рокотання — -я, с. Дія за знач. рокотати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рокотання — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови
  4. рокотання — РОКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рокота́ти і звуки, утворювані цією дією. Удари грому зливалися в безперервне сердите рокотання, що перекочувалося з одного до другого краю неба (Добр., Тече річка.., 1961, 94); Я знаю синь небес після квітневих бур,.. Словник української мови в 11 томах