роситися

РОСИ́ТИСЯ, ро́ситься, недок.

1. Покриватися росою.

Ясненько сходить сонечко, роситься травиця (Марко Вовчок);

Поле й росилось І колосилось (Л. Первомайський).

2. Падати рясними краплями (про росу).

Не туманься, тумане, Коли сонце устане, А туманься, тумане, Рано-вранці порану, Як роса ще роситься (П. Усенко);

– Таки добрий [ранок], – говорить дід Володимир, – і сонечко сходить, і роса роситься, і земля хлібом та грибами пахне (М. Стельмах);

* Образно. Добро колоситься, щастя роситься, ніби зоря між дубами (А. Малишко).

3. Поливатися струменем, змочуватися краплями якої-небудь рідини.

Це ж береги Дніпра-Славути росилися кров' ю у вікопомних битвах із хижими нападниками (М. Рильський);

Загнічені сонцем груди росилися довільним потом (Іван Ле);

Рослина сльозами росилась, Скельна вершина огнем золотилась (Я. Щоголів).

◇ (1) [І] не роси́вся (роси́лась і т. ін.) – нічого не їв, не пив (не їла, не пила і т. ін.).

Коли згадав, що сонце от-от піде на ніч і те, що він, Короп, за цілий день і не росився, а їсти так хочеться, аж тіло труситься, – тоді рішив, що буде грати “землеміра” до кінця... (Г. Косинка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

роситися

Значення в інших словниках