1. Словник української мови у 20 томах

росіяни

РОСІЯ́НИ, я́н, мн. (одн. росія́нин, а, ч.; росія́нка, и, ж.).

Східнослов'янський народ, нація, основне населення Росії; представники цього народу.

Серед видатних дослідників-географів було немало росіян (з навч. літ.);

І тесляр з Крайньої Півночі, і росіянин, і українець, і далекий слов'янський брат з балканських гір, – всі мовби разом зустрілися тут, в підземеллях Будапешта, біля цих замерзлих парових котлів (О. Гончар);

Курбський був першим росіянином на Волині, який засвоїв українську мову на тодішньому її рівні (з наук.-попул. літ.);

Далека росіянко незнайома, Голубоока дівчино струнка! (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. росіяни — -ян, мн. (одн. росіянин, -а, ч.; росіянка, -и, ж.). Східнослов'янський народ; основне населення Росії, представлене і в інших країнах; представники цього народу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. росіяни — Москальня, москальство, москвинство, кацапня, чухна Словник чужослів Павло Штепа
  3. росіяни — В Україні (самоназва русскіє), упродовж XVII-XX ст. ядро та панівний етнос Рос. держави, теп. найчисленніша національна меншина (за переписом 10,4 млн.); мова рос. Універсальний словник-енциклопедія
  4. росіяни — РОСІЯ́НИ, я́н, мн. (одн. росія́нин, а, ч.; росія́нка, и, ж.). Східнослов’янський народ, нація, основне населення РРФСР, представлене і в інших республіках СРСР; представники цього народу. Сонце праведне над нами, в дружбі осіянними: разом ми з Росією!... Словник української мови в 11 томах