росіяни
РОСІЯ́НИ, я́н, мн. (одн. росія́нин, а, ч.; росія́нка, и, ж.). Східнослов’янський народ, нація, основне населення РРФСР, представлене і в інших республіках СРСР; представники цього народу.
Сонце праведне над нами, в дружбі осіянними: разом ми з Росією! разом з росіянами! (Тич., II, 1957, 310);
Серед видатних дослідників-географів було немало росіян (Фіз. геогр., 5, 1956, 4);
І тесляр з Крайньої Півночі, і росіянин, і українець, і далекий слов’янський брат з балканських гір,— всі мовби разом зустрілися тут, в підземеллях Будапешта, біля цих замерзлих парових котлів (Гончар, III, 1959, 255);
Далека росіянко незнайома, Голубоока дівчино струнка! В Країні Рад ми завжди, всюди дома, І рідну руку чує скрізь рука (Рильський, III, 1961, 176).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- росіяни — -ян, мн. (одн. росіянин, -а, ч.; росіянка, -и, ж.). Східнослов'янський народ; основне населення Росії, представлене і в інших країнах; представники цього народу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- росіяни — Москальня, москальство, москвинство, кацапня, чухна Словник чужослів Павло Штепа
- росіяни — РОСІЯ́НИ, я́н, мн. (одн. росія́нин, а, ч.; росія́нка, и, ж.). Східнослов'янський народ, нація, основне населення Росії; представники цього народу. Серед видатних дослідників-географів було немало росіян (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- росіяни — В Україні (самоназва русскіє), упродовж XVII-XX ст. ядро та панівний етнос Рос. держави, теп. найчисленніша національна меншина (за переписом 10,4 млн.); мова рос. Універсальний словник-енциклопедія