рот

РОТ, а, ч.

1. Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя.

Розсердився [Ентел] і роз'ярився, Аж піну з рота попустив (І. Котляревський);

Я роззявив рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот (І. Нечуй-Левицький);

Нарешті подали пиріг .. Солодкий, начинка з варення, а в роті так і тане (І. Багмут);

Під час чхання і кашлю рот і ніс потрібно затуляти хусточкою, щоб не заразити грипом інших людей (з навч. літ.);

* Образно. Хлопець ліпив зелених коників з глини. Він обпалював їх у червоному роті печі (В. Коротич);

* У порівн. Я мусив .. перескакувати щілини на землі, наче розкриті жадібно роти (М. Коцюбинський);

* Образно. * У порівн. Вранці містечко бомбардували. Під ногами тріщало скло, вікна зяяли чорними ротами (Григорій Тютюнник);

// Обрис і розріз губ.

Тільки тепер Данило придивляється, що в його небоги сумовито окреслений рот (М. Стельмах);

Розлючені обличчя, перекошені криком роти, розпатлані голови – все це насувалося на Гната (Григорій Тютюнник);

// Дзьоб, паща, писок і т. ін. у тварин.

Ворона маленька, та рот великий (прислів'я);

Покупці оглядають коні навкруги, заглядають їм в роти (І. Нечуй-Левицький);

Він обережно вийняв з рота собаки мокру од слини хустку (М. Коцюбинський);

Кожна стеблина [трави] подібна була до широко розтуленого рота галчати (В. Підмогильний);

На самому краю джерела сиділа велика вирлоока жаба і вбирала в широкий рот ноженята дрібної пташки (М. Стельмах);

Дбає про потомство африканська прісноводна риба тиляпія: самець виношує ікринки в ротовій порожнині, і навіть мальки в разі небезпеки ховаються в рот батька (з навч. літ.);

* У порівн. Розчинилися [двері], мов рот лютого звіра (Панас Мирний).

2. перен., розм. Кожна окрема людина (при розподілі витрат, харчових запасів і т. ін.); їдець.

– Є в нашім селі такий чоловік... Не багатий, не бідний – п'ять соток на три роти (І. Муратов);

– Ходім до мене, мабуть, Тарасе... Ти бачиш, скільки ротів... (Василь Шевчук);

// Член сім'ї, утриманець, який харчується разом з іншими її членами.

[Одарка:] Що ж у мене є? Гола душа, та дрантям прикрите тіло, та отих двоє ненажерливих ротів... (Панас Мирний);

В нього аж п'ять ротів, як вітряків, щось треба кинути на жорна (М. Коцюбинський).

Запиха́ти / запха́ти (запхну́ти) рот (ро́та) див. запиха́ти;

Куто́к (кутки́) о́ка (оче́й, ро́та, у́ст) див. куто́к;

(1) Рот (ро́тик) серде́чком – рот, що формою нагадує серце.

Личко повне і рум'яне, .. Ротик сердечком, одкритий, І чудові білі зуби (Леся Українка).

◇ Аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.) див. пі́на;

Аж ро́та роззя́вити див. роззявля́ти;

[Аж] сли́на (сли́нка) [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) див. сли́на;

[Аж] у ро́ті чо́рно див. чо́рно;

Видира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) див. видира́ти;

Ви́летіло з ро́та (з уст) див. виліта́ти;

Відкрива́ти / відкри́ти ро́та див. відкрива́ти;

Відрива́ти [шмато́к (рідше кусо́к)] [хлі́ба] від ро́та див. відрива́ти¹;

Вки́нути в рот див. вкида́ти;

В рот не ві́зьмеш див. узя́ти;

Де́рти ро́та (пе́льку) див. де́рти;

Диви́тися (зазира́ти) в рот див. диви́тися;

Забу́ти язика́ в ро́ті див. забува́ти;

Зав'яза́ти язи́к (язика́, ро́та і т. ін.) див. зав'я́зувати;

Загляда́ти в рот див. загляда́ти;

(2) За́йвий рот – той, хто обтяжує кого-небудь (перев. родину) матеріально.

Вдома, у бідноті, у великій сім'ї, де не було місця зайвому ротові, жилось невесело (М. Коцюбинський);

На життя в його роки вже належить дивитись по-філософськи: треба ж комусь і тут вчити дітвору, і це далеко ліпше, аніж з забороною на вчителювання зайвим ротом повертатися в родину сільського шевця, де дітей, мов роси (М. Стельмах);

Не сподівався і простий лісоруб Василь Павличко, що його син Дмитро буде не зайвим ротом у хаті, а закінчить університет, стане відомим українським поетом (з газ.);

Зама́зувати / зама́зати рот (ро́та) див. зама́зувати;

Затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) / затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) ро́та (уста́, грубо пе́льку, пи́сок і т. ін.) див. затуля́ти;

Зна́ти [ті́льки] з ми́ски (з но́са) та в рот див. зна́ти;

З пі́ною в ро́ті (бі́ля ро́та, на губа́х) див. пі́на;

(3) З розкри́тим ро́том, зі сл. слу́хати. – дуже уважно, з цікавістю, з великим захопленням.

З розкритим ротом слухав він свого опального приятеля (О. Гончар);

Я слухаю Колумба з розкритим ротом (із журн.);

З ро́та ве́рне див. верну́ти¹;

[І] в рот не бра́ти / не взя́ти див. бра́ти;

І горобе́ць у ро́ті не насліди́в див. горобе́ць;

[І (ні, жо́дної)] рі́ски (рі́сочки, ма́кової крапли́ни і т. ін.) в ро́ті не ма́ти див. ма́ти²;

[І (ні)] рі́ски (рі́сочки, кри́хти, роси́нки і т. ін.) в ро́ті не було́ див. бу́ти;

[І] рі́ски (рі́соньки, рі́сочки, кри́хти) в рот не бра́ти / не взя́ти див. бра́ти;

[І] ро́та ([І] вуст) не розтули́ти див. розтуля́ти;

[І] ро́та не розкрива́ти (не роззявля́ти) / не розкри́ти (не роззя́вити) див. розкрива́ти;

Криви́ти / покриви́ти рот (гу́би, губу́, уста́ і т. ін.) див. криви́ти;

Лови́ти слова́ [із ро́та] див. лови́ти;

Набира́ти / набра́ти води́ в рот див. набира́ти;

(4) На весь рот:

а) (зі сл. галасувати, гукати і т. ін.) дуже голосно.

Рябко всю Божу ніч не спав Та гавкав на весь рот, злодіїв одганяв (П. Гулак-Артемовський);

Василь стоїть серед двору, приклав до рота рупором руку, гукає на весь рот (С. Васильченко);

// зі сл. позіха́ти. широко, відкрито, голосно.

На санаторному подвір'ї – якийсь рух, тріск сухого морського піщаника. Хтось там по-ранковому хрипло відкашлюється, позіхає на весь рот (Ю. Збанацький);

б) (зі сл. їсти, глитати і т. ін.) з великим апетитом, зі смаком, жадібно.

Вона сіла за стіл і, зачувши дух свіжих котлетів та горошку, зовсім забула про поезію і уплітала котлети на весь рот (І. Нечуй-Левицький);

Тим часом убралась свиня в хату, звалила діжу з тістом, воно поплило по хаті, свиня глита його на весь рот (Україна сміється);

Не дава́ти / не да́ти і ро́та роззя́вити (розтули́ти) див. дава́ти;

Не лі́зе (не йде) / не полі́зе в рот (у го́рло, грубо в пе́льку) див. лі́зти;

Нема́ чого́ в рот покла́сти див. покла́сти¹;

Не пішла́ ча́рка до ро́та див. ча́рка;

Ні (ані́) па́ри з вуст (з уст, з ро́та і т. ін.) див. уста́;

Па́льця в рот [на зу́би] не клади́ див. кла́сти;

Па́ри з уст (вуст, ро́та і т. ін.) не пусти́ти див. пуска́ти;

Позав'я́зувати роти́ див. позав'я́зувати;

Позакрива́ти роти́ див. позакрива́ти;

Позама́зувати роти́ див. позама́зувати;

Позатика́ло роти́ див. позатика́ти;

Позатика́ти роти́ див. позатика́ти;

Позатуля́ти / позату́лювати роти́ див. позатуля́ти;

Порозніма́ти роти́ див. порозніма́ти;

Порозтуля́ти роти́ див. порозту́лювати;

Примкну́ти рот (гу́би) див. примика́ти;

Розжо́вувати / розжува́ти і в рот (до ро́та, в ро́та) кла́сти / покла́сти (положи́ти) див. розжо́вувати;

Роззявля́ти (розкрива́ти) / роззя́вити (розкри́ти) рот (ро́та) див. роззявля́ти;

(5) Розтули́ти ро́та (д) див. роззявля́ти;

(6) Рот аж по ву́ха у кого – хто-небудь має широко розтягнуті губи.

Байдуже, що в нього рот аж по вуха і ластовиння на виду повне решето, зате до чого думки хороші..! (О. Довженко);

(7) Рот на замо́к – уживається для вираження заборони говорити, розмовляти, про щось розповідати.

– З'явишся в Троянівку – рот на замок (Григорій Тютюнник);

Ро́том мух лови́ти див. лови́ти;

Сам (так

і) про́ситься (лі́зе) в рот (до ро́та, на губу́) див. сам;

Сам у рот лі́зе (про́ситься) див. сам;

[Так і] та́не (та́нуть і т. ін.) в (у) ро́ті див. та́нути;

Тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати, висми́кувати) слова́ [з ро́та] див. тягти́;

Упусти́ти ра́ка з ро́та див. упуска́ти¹;

Чо́боти ка́ші про́сять (ро́ти пороззявля́ли) див. чо́боти;

Щоб (бода́й) язи́к [у ро́ті] ру́ба (коло́м, кілко́м) став <�Хай (неха́й) язи́к [у ро́ті] ру́ба (коло́м, кілко́м) ста́не> див. язи́к;

Що на рот налі́зе див. що¹;

Язики́ [в ро́ті] поприсиха́ли див. язи́к;

(8) Язики́ поприсиха́ли в ро́ті (д) див. язи́к;

Язи́к стає́ / став ру́ба (коло́м) [у ро́ті] див. язи́к;

Язи́к [у ро́ті] присо́х див. язи́к;

Язи́к [як (мов, ні́би і т. ін.)] прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) див. язи́к;

Як (мов, ні́би і т. ін.) води́ в рот набра́ти див. набира́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) води́ в рот понабира́ти див. понабира́ти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) заці́пило [рот] див. заці́плювати;

Як (мов, ні́би і т. ін.) кара́сь ро́том гли́пає див. кара́сь;

(9) Як (мов, ні́би і т. ін.) рот заши́тий кому – хто-небудь затято мовчить, всім не говорить про щось.

Бо вже б, здавалося, пора: Либонь уже десяте літо, Як людям дав я “Кобзаря”, А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Т. Шевченко);

Як (мов, ні́би і т. ін.) у рот кладе́ (покладе́) див. кла́сти.