1. Приповідки або українсько-народня філософія

рот

Великий рот у вола, та говорити не годен.

Не все мож говорити, що знається.

Вже йде тот, що відчиняє рот.

Докір брехунові, коли входить в товариство.

В запертий рот, муха не влетить.

Обережньому лиха не боятись.

З одного рота правда й лож, а тоже хвалу й хулу почути мож.

Одними устами говоримо правду або лож, ними й молимося, хвалимо, або кленемо чи зневажаємо когось.

Рот йому ходить, як на шрубах.

Про доброго бесідника.

Рот не город — не загородиш.

Говорити не мож заборонити нікому.

Діравий рот має.

Багато говорить.

До чужого рота не приставиш ворота.

Людям не заборониш говорити.

На чужий роток не наложиш платок.

Таке ж саме значення, як і попереднього прислів’я.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рот — рот 1 іменник чоловічого роду частина тіла рот 2 іменник чоловічого роду, істота їдець розм. Орфографічний словник української мови
  2. рот — Губи, уста, ф. писок, вул. хавка, кн. ротова порожнина <�дуплина>; (птаха) дзьоб; (тварин) паща, пащека; (зайвий) П. їдець, душа, член сім'ї, утриманець. Словник синонімів Караванського
  3. рот — Брехало, брехачка, бузя (дит.), верша, їдало, жабра, зів, зіва, зіви, зява, зяви, ляда (закрий ляду!), матюкальник (груб.), паща, пащека, пелька, піддувайло, піддувало, роззявина, ротик, роток, роточок, ротяка, ротяра, хавало, хавка, хавчура, халява... Словник синонімів Вусика
  4. рот — -а, ч. 1》 Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. || Обрис і розріз губ. || Дзьоб, паща, писок і т. ін. у тварин. Дивитися в рот — з цікавістю слухати кого-небудь. З піною в роті — у великому гніві, зі злістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рот — РОТ, а, ч. 1. Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. Розсердився [Ентел] і роз'ярився, Аж піну з рота попустив (І. Котляревський); Я роззявив рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот (І. Словник української мови у 20 томах
  6. рот — рот: ◊ рот як вітра́к про невгамовного балакуна (Франко)|| = балабол ♦ до рота й на потемки не тра́фит (Франко) ♦ коло рота текло́, а в рот не попа́ло (Франко) ♦ кому́ в роті гі́рко, тому все гі́рко (Франко) ♦ не смі́ти рота отвори́ти про родину, у якій панує надто сувора дисципліна (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. рот — син. амбразура, бульбоїд, гиготальник, гризло, жувальник, пахнюк, сурло, хава, хавало, хавальник, хавка, хавло, хайло, хліборізка, хова. Словник жарґонної лексики української мови
  8. рот — з розкри́тим ро́том, зі сл. слу́хати. Дуже уважно, з цікавістю, з великим захопленням. З розкритим ротом слухав він свого опального приятеля (О. Гончар); Я слухаю Колумба з розкритим ротом (З журналу). ро́том мух лови́ти, зневажл. Фразеологічний словник української мови
  9. рот — РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал. Словник синонімів української мови
  10. рот — Рот, ро́та, в ро́ті; роти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. рот — РОТ, а, ч. 1. Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. Розсердився [Ентелл] і роз’ярився, Аж піну з рота попустив (Котл., І, 1952, 98); Я роззявив рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах