ротмістр
РО́ТМІСТР, а, ч.
У дореволюційній російській кавалерії та жандармерії – офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті й інших військах; офіцер у такому чині.
В наметі вже чекала вся польська рада воєнна, комісари, полковники і ротмістри (О. Маковей);
Ротмістр наказав зв'язати книги, .. і вийшов, кинувши на Ольгу Петрівну злий погляд (М. Олійник);
Князь Острозький взяв Северина на службу до загону особистої охорони ротмистром (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ротмістр — ро́тмістр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ротмістр — -а, ч. У дореволюційній російській кавалерії та жандармерії, а також в деяких ін. європейських країнах – офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті та інших військах; офіцер у такому чині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ротмістр — ро́тмістр (польс. rotmistrz, з старонім. rotmeister – голова, керівник) офіцерський чин у кавалерії, а також у жандармерії в дореволюційній Росії, Польщі, Австро-Угорщині та деяких інших європейських країнах. Відповідав чинові капітана в піхоті. Словник іншомовних слів Мельничука
- ротмістр — У ХVI- ХХ ст. пол. офіцерський чин; командир піхотної роти або загону кінноти. Універсальний словник-енциклопедія
- ротмістр — Ро́тмістр, -ра; -стри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ротмістр — РО́ТМІСТР, а, ч. У дореволюційній російській кавалерії та жандармерії — офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті й інших військах; офіцер у такому чині. В наметі вже чекала вся польська рада воєнна, комісари, полковники і ротмістри (Мак. Словник української мови в 11 томах