ротний

РО́ТНИЙ, а, е.

Прикм. до ро́та.

Спочатку він був ротним командиром, а потім батальйонним (з переказу);

Тихенько, як овечата, йшли новобранці до ротної казарми (П. Куліш);

– Є наказ, щоб тебе перевести на вільну квартиру, тільки з щоденним виходом на стройову муштру та на всі інші ротні заняття (З. Тулуб);

В ту ніч були ми втрьох у бліндажі: Я, замполіт і ротний старшина (О. Підсуха);

В переліску, майже біля залізничної колії, роту очікував збіднілий у відступах ротний транспорт (Іван Ле);

// у знач. ім. ро́тний, ного, ч., розм. Командир роти.

Пішли вони втрьох до фельдфебеля. Той зараз же повів їх до ротного (Панас Мирний);

– На ротному одежа затлілась (О. Гончар).