ротний
РО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до ро́та.
Тихенько, як овечата, йшли новобранці до ротної казарми (П. Куліш, Вибр., 1969, 297);
— Є наказ, щоб тебе перевести на вільну квартиру, тільки з щоденним виходом на стройову муштру та на всі інші ротні заняття (Тулуб, В степу.., 1964, 140);
В ту ніч були ми втрьох у бліндажі: Я, замполіт і ротний старшина (Підс., Поеми, 1954, 3);
В переліску, майже біля залізничної колії, роту очікував збіднілий у відступах ротний транспорт (Ле, Право.., 1957, 166);
// у знач. ім. ро́тний, ного, ч., розм. Командир роти.
Пішли вони втрьох до фельдфебеля. Той зараз же повів їх до ротного (Мирний, І, 1949, 225);
— На ротному одежа затлілась, а він: «За мною, товариші!» (Гончар, II, 1959, 421).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ротний — ро́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- ротний — -а, -е. Прикм. до рота. || у знач. ім. ротний, -ного, ч., розм. Командир роти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ротний — РО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до ро́та. Спочатку він був ротним командиром, а потім батальйонним (з переказу); Тихенько, як овечата, йшли новобранці до ротної казарми (П. Словник української мови у 20 томах
- ротний — Ро́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)