1. Словник української мови у 20 томах

роїти

РОЇ́ТИ, рою́, рої́ш, недок., кого, що.

1. Збирати, об'єднувати в рій (див. рій¹).

Ой де ж ми будем .. рої роїти і меди носити? (Сл. Б. Грінченка).

2. що, перен. Виконувати у великій кількості, масово, безперервно, сильно.

– Надав же дідько отим дівкам роїть пісні так, що аж в небі чути! (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роїти — рої́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. роїти — рою, роїш, недок., перех. 1》 Збирати, об'єднувати в рій (див. рій I). 2》 перен. Виконувати у великій кількості, масово, безперервно, сильно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. роїти — РОЇ́ТИ, рою́, рої́ш, недок., перех. 1. Збирати, об’єднувати в рій ( див. рій¹). Ой де ж ми будем.. рої роїти і меди носити? (Сл. Гр.). 2. перен. Виконувати у великій кількості, масово, безперервно, сильно. — Надав же дідько отим дівкам роїть пісні так, що аж в небі чути! (Н.-Лев., IV, 1956, 11). Словник української мови в 11 томах
  4. роїти — Роїти, рою, -їш гл. Выпускать рой. Ой де ж ми будем присаду мати, рої роїти і меди носити. Чуб. III. 392. Словник української мови Грінченка