роїтися

РОЇ́ТИСЯ, ї́ться, недок.

1. Скупчуватися навколо матки, утворюючи рій; виділятися в новий рій (про бджіл і подібних до них комах).

Бджоли були готові роїтися, і Грицай вже запросив до себе за пасічника діда Оникія (І. Нечуй-Левицький);

Добре роїлись у нового пасічника бджоли (О. Донченко);

// перен. Збиратися групами, купками; купчитися (про людей).

Замурзана дітвора .. роїлася попідтинню (М. Коцюбинський);

На базарі вже роїлася галаслива юрба, лахміття літало з рук на руки (І. Микитенко);

// перен. Бути або з'являтися у великій кількості.

Надворі все огортала ніч. Високо в небі роїлися золоті зорі (М. Трублаїні);

Над безкраїм морським простором рояться хмари – чорні, темні, синьо-темні, попелясті (А. Хижняк).

2. Літати, повзати, скупчуючись роєм (про бджіл і подібних до них комах).

Перед очима роїлись хмарами бджоли... (В. Кучер);

В хаті стояла півтемрява. Біля мисника роїлись мухи (М. Олійник);

// Кружляти в повітрі (про сніжинки, порошинки і т. ін.).

За вікном давно вже панувала ніч. У світлі вуличних ліхтарів роїлися сніжинки, і важко було зрозуміти, чи вони летять угору, чи падають на землю (І. Рябокляч);

Міріади кольористих порошинок вихрилися, роїлися і тремтіли в сонячному промінні (Ю. Смолич).

3. перен. Безперервно з'являтися, виникати одне за одним (про думки, почуття і т. ін.).

Замість сну неспокійні думки роїлися в його голові (І. Франко);

Архів Панаса Мирного .. показав, яка велика кількість задумів, яка незліченна сила образів роїлися в творчій фантазії письменника (з наук. літ.).

◇ (1) Ро́єм рої́тися / зарої́тися:

а) бути, водитися де-небудь у великій кількості (про живі істоти).

Колись, дуже давно, на землях, що розкинулися вздовж лісового берега Дніпра, буяли густі мішані ліси. В них роєм роїлося різноманітне птаство (із журн.);

б) постійно перебувати біля кого-небудь.

Школа була ще зачинена і дзвоник не дзвонив, а дітвора, проте, купчилася коло його [вчителя], роєм роїлася (Дніпрова Чайка);

в) .

В голові Марининій зароїлись роєм невеселі думки – про лихо, про горе, про нужду та слабість... (І. Нечуй-Левицький).