рубаний

РУ́БАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до руба́ти.

На полі злиднями чавлений, громом битий, залізом рубаний косар косив (М. Стельмах);

За всі війни рукам [Миколи Івановича] попало чомусь найбільше. Кожна двічі прострелена, а права ще й рубана раз (В. Собко).

2. у знач. прикм. Одержаний унаслідок рубання, подрібнення гострим знаряддям; дрібний, порубаний.

На столі – сталева чорнильниця, металічні [металеві] моделі, шматки металу – шліфовані, рубані, необроблені (Ю. Яновський).

3. у знач. прикм. Зроблений, нанесений зброєю, яка рубає.

Захитався опришок. Бризнула кров, як з рубаної рани... (Г. Хоткевич);

// Який має багато таких ран.

Полковник Ничипір під'їхав до гетьмана збоку, чекаючи наказу .. Але й проситися на діло рубаному полковникові було соромно перед Косінським (Іван Ле).

4. у знач. прикм., рідко. Те саме, що ру́блений 2.

Ой в рубанім колодязі .. там дівчина воду брала (Сл. Б. Грінченка);

Йде Яким до рубаної комори зерно набирати (А. Шиян).

5. у знач. прикм., перен., розм. Уривчастий і різкий, без плавних переходів у звучанні.

Бурхлива вдача Гайдая виявляється за інших обставин і в надзвичайно лаконічних, рубаних репліках – вигуках, наказах, окликах (з навч. літ.);

Костецький продовжував говорити різко, короткими рубаними фразами (Л. Первомайський);

Паузи увиразнюють рубаний ритм мовлення (з наук.-попул. літ.).