рубаний

Рубаний, -а, -е

Рубленный. Рубаних дров уже трошки зосталося, — треба вже рубати. Рубана рана. Рана отъ сабли или другого подобнаго рубящаго оружія. Маю я на собі девять ран — рубані широкі, а читирі — стреляні глибокі. АД. І. 258. рубаний коло́дязь = рублений колодязь. Ой в рубанім колодязі.... там дівчина воду брала. Чуб. V. 1184.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубаний — РУ́БАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до руба́ти. На полі злиднями чавлений, громом битий, залізом рубаний косар косив (Стельмах, І, 1962, 651); За всі війни рукам [Миколи Івановича] попало чомусь найбільше. Словник української мови в 11 томах
  2. рубаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до рубати. 2》 у знач. прикм. Одержаний унаслідок рубання, подрібнення гострим знаряддям; дрібний, порубаний. 3》 у знач. прикм. Зроблений, нанесений зброєю, яка рубає. || Який має багато таких ран. 4》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Рубаний — Ру́баний іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. рубаний — РУ́БЛЕНИЙ (побудований зрубом), РУ́БАНИЙ рідко. Віддалік красувалася рублена, на високому підмурку хата (І. Головченко, О. Мусієнко); Йде Яким до рубаної комори зерно набирати (А. Шиян). Словник синонімів української мови
  5. рубаний — РУ́БАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до руба́ти. На полі злиднями чавлений, громом битий, залізом рубаний косар косив (М. Стельмах); За всі війни рукам [Миколи Івановича] попало чомусь найбільше. Кожна двічі прострелена, а права ще й рубана раз (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
  6. рубаний — див. бувалий Словник синонімів Вусика
  7. рубаний — Ру́баний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)