1. Словник української мови у 20 томах

рубатка

РУБА́ТКА, и, ж., діал.

Сорочка з грубої тканини.

Лиш часом деякі жінки приносили їй се та те їсти, випрали рубатку, облатали, та й тільки всього (І. Франко);

Називалися бойківські сорочки по-різному (“плічата”, опліча“, ”рубатка“... (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубатка — Зношена сорочка з грубого полотна [V] Словник з творів Івана Франка
  2. рубатка — руба́тка іменник жіночого роду cорочка з грубої тканини діал. Орфографічний словник української мови
  3. рубатка — -и, ж., діал. Сорочка з грубої тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рубатка — Сорочка Словник застарілих та маловживаних слів
  5. рубатка — СОРО́ЧКА (жіноча, чоловіча, дитяча натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла), СОРОЧИ́НА розм., КОШУ́ЛЯ діал., ЛЬО́ЛЯ дит.; РУБА́ТКА діал. (сорочка з грубої тканини). На йому була проста одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка (І. Словник синонімів української мови
  6. рубатка — РУБА́ТКА, и, ж., діал. Сорочка з грубої тканини. Ой не має козак сестри, да й ні родини, Ой нікому козакові випрати рубатки (Пісні та романси… І, 1956, 99); Лиш часом деякі жінки приносили їй се та те їсти, випрали рубатку, облатали, та й тільки всього (Фр., V, 1951, 347). Словник української мови в 11 томах
  7. рубатка — Рубатка, -ки ж. Грубая рубашка. Вх. Зн. 61. Словник української мови Грінченка