рубчик

РУ́БЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до рубе́ць 1–4.

На ранок метелиця вщухла .. Білі замети з гострими рубчиками, ніби випрасувані, тяглися від хати аж до соломи (Є. Кравченко);

Як придивитися вдень, можна помітити рубчик у баби на губі (О. Гончар);

Недостатній приплив крові до серцевого м'яза при спазмі серцевих судин спричиняє дрібні, але численні ділянки змертвіння у м'язовій тканині, які заміщуються рубчиками із сполучної тканини (з наук. літ.);

На вгнутому боці насінини видно рубчик – слід від насінної ніжки, якою насінина з'єднувалася з оплоднем (з навч. літ.);

Новенькі солдатські штани з ледь помітними залишками напрасованого рубчика, пом'яті й забруднені (П. Загребельний);

А дощ періщить, аж ліс гуде, і нема в одежі навіть рубчика, який би не промок (М. Стельмах);

– Охріме, виверни кишеню, може, в рубчику хоч одна табачина заночувала? (Григорій Тютюнник).

2. Рельєфна смужка по тканині.

Для модного пальта .. пропонується зробити вибір між тканинами згладженої структури (драп, сукно) і рельєфними типу твиду, ратину, габардину з яскраво вираженим рубчиком (з наук. літ.).

Промочи́ти до ни́тки (до кісто́к, до соро́чки, до ті́ла, до рубця́, до ру́бчика) див. промо́чувати;

(1) У ру́бчик – із тканини з рельєфною смужкою.

Все життя він ходив у синіх сорочках, тепер на ньому була біла сорочка в рубчик (І. Сенченко);

На ній були чобітки з високими каблуками, спідниця в рубчик, тепла байкова кофта (В. Земляк).

◇ (2) До ру́бчика (д) див. рубе́ць.