рубчик

Значення в інших словниках

1. рубчик — ру́бчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. рубчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до рубець 1-4). 2》 Рельєфна смужка по тканині. В рубчик — із тканини з рельєфною смужкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рубчик — РУ́БЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до рубе́ць 1–4. На ранок метелиця вщухла .. Білі замети з гострими рубчиками, ніби випрасувані, тяглися від хати аж до соломи (Є. Кравченко); Як придивитися вдень, можна помітити рубчик у баби на губі (О. Словник української мови у 20 томах
4. рубчик — до рубця́, зі сл. змо́кнути, промо́кнути і под. Дуже сильно, повністю. Якщо ж дощ захопив нас у степу, то, промоклі до рубця, ми в такий день маєм право гнати худобу додому раніше (О. Гончар). до ру́бчика. Фразеологічний словник української мови
5. рубчик — Ру́бчик, -ка, в -ку; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. рубчик — РУ́БЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до рубе́ць 1-4. На ранок метелиця вщухла.. Білі замети з гострими рубчиками, ніби випрасувані, тяглися від хати аж до соломи (Є. Кравч. Словник української мови в 11 томах
7. рубчик — Рубчик, -ка м. ум. отъ руб. Словник української мови Грінченка