рудавий
РУДА́ВИЙ, а, е, розм.
Те саме, що рудува́тий.
Моє довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартів та сміху (О. Кобилянська);
Під ногами в Івана кожний камінь вкривали рудаві мхи, грубі, м'які, шовкові (М. Коцюбинський);
Дороги польові Рудавим пилом падали під ноги (Р. Братунь).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рудавий — руда́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- рудавий — -а, -е, розм. Те саме, що рудуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рудавий — РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ (РЖА́ВИЙ), РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня — світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ (РУДЯ́ВИЙ) розм. (трохи рудий). І згадую Україну. Словник синонімів української мови
- рудавий — Руда́вий і рудя́вий, -ва, -ве рудя́вий і руда́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рудавий — РУДА́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудува́тий. Моє довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартів та сміху (Коб., І, 1956, 123); Під ногами в Івана кожний камінь вкривали рудаві мхи, грубі, м’які, шовкові (Коцюб. Словник української мови в 11 томах