1. Словник української мови у 20 томах

рудка

РУ́ДКА, и, ж., діал.

Іржаве багно, болото.

Із поля, з того місця, де лисніє в долині рудка якась, що поросла очеретом, дує різкий, холодний вітер (С. Васильченко);

Верби виблискують, аж у очах рябіє; і тихо вже, тихо стоять, посхилялись над рудкою (А. Тесленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рудка — ру́дка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. рудка — див. болото Словник синонімів Вусика
  3. рудка — -и, ж., діал. Іржаве багно, болото. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рудка — БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм. Словник синонімів української мови
  5. рудка — Ру́дка, -дки, -дці; -дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. рудка — РУ́ДКА, и, ж., діал. Іржаве багно, болото. Із поля, з того місця, де лисніє в долині рудка якась, що поросла очеретом, дує різкий, холодний вітер (Вас., II, 1959, 73); Верби виблискують, аж у очах рябіє; і тихо вже, тихо стоять, посхилялись над рудкою (Тесл., З книги життя, 1949, 175). Словник української мови в 11 томах
  7. рудка — Рудка, -ки ж. Ржавое болото, болото. Мир. ХРВ. 5. Тоді по оцій самій дорозі, де ми їдемо, були непереходимі рудки.... хто не знавши, як ускочить було у рудку, та ще з важким возом, то такечки зав'язне в багнюці. О. 1861. XI. 2. Коли б нам через рудку перехватиться. Словник української мови Грінченка